купить наркотики цена Югорск Кодеиновый сироп Lean напиток Lean (лин)

Не так давно я наткнулся на выборку новых закладок в интернете. Жизнь говорит, "Молодёжь, держитесь", я же сказал ей смело "Сорвался с головой, бро!"

Прикупил я этот дип-дип и сразу же решил проверить его на даче. Ну, что тут сказать, помидоры были в шоке и в трепете, когда я разговаривал с ними на разных языках. Хоть помидоры и ни разу не были слушателями в журнале "Ультра Кодеин", но они точно почувствовали, какой опий я принёс с собой.

Ах, эта дача! Здесь я чувствую себя на своей волне, как настоящий патлатый хиппи. Не сравнить с суетой большого города, где всё бежит, нужно спешить и вдохновляться из графити на стенах.

На даче, в окружении природы и свежего воздуха, я наслаждаюсь каждой секундой своего наивного существования. Всё здесь такое позитивное и пронизанное добротой, что даже закладка дипа тут выглядит как обрывок облака, который пропадает в мире моих фантазий.

На планчике, перед самым закатом, я опять выбрался в космос. Символично, верно? Я словно из себя вышел, растворился в волнующей музыке, и мои мысли летели куда-то вместе с дымом, оставшимся в воздухе. Я старался не снимать - слишком хороший дип, а дозу можно всегда понизить. Главное - контроль.

И так, среди зелени и теплого солнца, я снова поговорил с помидорами. Знаете, они мне намекали на какие-то свои закладки, рассказывали о том, как прекрасно быть помидором. "Неужели от одной закладки всё меняется так сильно?" - я подумал, глядя на этих красавцев.

Помидоры же в ответ: "Слушай, наркоман, наше тело - храм, а закладка тебе в помощь. Мы помидоры, а ты человек, неужели не понимаешь? Попробуй, и ты увидишь, как наш мир прекрасен".

Они были правы. Покуривая этот дип, я понял, что прекрасно общаюсь с помидорами, с ними даже легко найти общий язык. Такой прикол! Спустя пару часов я в глубоких размышлениях об нашем с ними сходстве и различиях.

Все мы стремимся к счастью и поиску своего места под солнцем. А ведь помидоры, помимо съедобности, дарят множество впечатлений и эмоций. Их солнечная кожица, сочность и запах пробуждают внутреннего патлатого хиппи, который кричит: "Мир - это любовь!"

Зажигаю я дип ещё раз, уединяюсь среди помидоров и пытаюсь разгадать их мысли. "О чем вы мечтаете, дорогие помидоры?" - спрашиваю я у них, беря следующий глоток мироносного дыма.

Помидоры молчат, но я вижу в их глазах безграничные просторы и радость. Они живут мгновением и радуются простым вещам. Вдохновляются солнцем, дождём и ветром. Они просто существуют, без забот и шугняков.

Ах, вот оно! Вот что мне надо - сняться от своих страхов и просто быть здесь и сейчас, наслаждаясь каждым мгновением жизни. Ведь всё, что нам нужно, уже есть внутри нас и вокруг нас. И помидоры, может быть, просто напоминают нам об этом каждый раз, когда мы их видим.

Так что, парни, если хотите поговорить с помидорами на даче, не забудьте взять с собой дип-дип закладки и погрузиться в настоящую глубину существования. Наслаждайтесь моментами и не бойтесь быть настоящими себе! Помидоры только посмеются, но точно не судят.

Взял я ещё одну закладку из пачки и улыбнулся. Моё восхождение к нирване только начинается. Ведь жизнь - это не только помидоры на даче, но и многое другое. И я готов продолжать своё путешествие в мире наркоманской философии.

До следующей встречи, братишки! Будьте дип-дипом и не забывайте заботиться о своих закладках, планчиках и воспоминаниях! Stay high and enjoy the ride!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.